Гадав я: забуто-прожито,
Занесено десь по воді,
Та в полі, де скошене жито,
Тополі стоять, як тоді.
Гадав я, що біла лілея
Полишила серце моє,
Але тополина алея
Споко́ю мені не дає.
Вона мені знов усміхалась,
У тінь свою вабила знов,
Неначе нічого не сталось
І ще не зів’яла любов.
Неначе наблизиться вечір,
Ти вийдеш, тамуючи дух.
Тополі нам тихо на плечі
Опустять свій лагідний пух.
Неначе загоїлась ранка
І ще не зів’яла любов.
Я бачу їх завжди щоранку,
А потім щовечора знов.
1980 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295797
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2011
автор: Олексій Ганзенко