Стояти чи тікати водночас,
Незвіданий тернистий шлях,
Не знає віра страх,
Коли тримаєш біблію в руках.
В досконалості ніхто не знав,ще меж,у хвальбі теж.
То знай, що ти посієш - те й пожнеш!
Серед найвищих в тупику, мов у облозі.
Не стань поганцем на земній дорозі.
А голос з неба пристрасно гуде.
Для кожного із нас, як засторога.
Бо на з ів*ялому стеблі усі гуртом
як та трава, ми нижчі перед Богом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295821
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.11.2011
автор: Вразлива