Хліви Євразії.
Чуби свої князівсько –
воїно - козацькі
Ми вольні
позрізали
Залишивши натомість
короткі зачіски
рабів.
І вуса Українців
заразом
зітерли із облич
Аби як буть
то буть
«як всі».
Не Тілець – Тур
той нескорений
А є воли
Що тягнуть
в прірву
І свині є
ми «салоєди»
Атож хохли
ми є
і ми «хохлушки»
Та інший кпин
а не народ
не нація єдина
Хохол - свиня
йди до корита
У загородь ЄЕП
чи то у НАТО
Бо ж тих ілюзій
СНД – «братерства»
мало нам
Потрібен новий Хлів
Той для корита в М`ясника.
Чума.
Пташина сіла
на стебло
І спів полинув
понад гаєм
У світлі темнії
дубрави.
Все стрепенулось
ожило
озвався дуб
озвався ясен
тополя гілля
підвела
Причепурилася
верба,
і олень одинокий
тужливо крикнув
в далечінь
Десь обізвався
сіромаха
вепр огризнувся
навсібіч
І зойкнув лебідь
в плачі
над пір`ям
коханої жони.
Після людини
як після Чуми,
«царька природи»,
Життя залишки
просинались
щоб вмерти
знову від руки.
ІГРИ.
Війна як засіб
від нудьги,
що рятував уже
не раз
Вельмож царів
і президентів
Враз
адреналін підняв
азартних ігор
всіх військових
І тонізує вигляд крові.
Агей ! По трупах
всі на верх
І по сходах із
ДИТЯЧИХ трун
Ми демократію
чи світлий комунізм
несем усім
В усі усюди
«ліки» всім без винятку
У сім`ї
нехай не нудно
буде в цьому світі.
Без мороки ми в гру
пограєм з вами
Враз розбагатієм
Ваші Душі
нехай ідуть під
три чорти.
Й без вас он в світі
шість мільярдів
Залишилось
Гуляй! Гуляй!
ЧОМУ Ж ТИ ХЛОПЧЕ...
І ось сигнал
усі в атаку
Зустрівши смерть
упав юнак,
А мама з татом
ждуть листа.
Пани мудренькі
Сідають разом
усі за стіл.
Горілка страви документи
Про мир вже час
поговорить.
А хто поверне мамі
сина,
скажіть, будь ласка
“ миротворці”?
За що помер він
і за кого?
“Це політична гра – мовляв -
а ти пішак у ній, помовч,
не розумієш “ положеній”.
Чому скажіть іде « гра» ця
Хто виграє у ній,
життя дешева річ
у цьому ділі
Де править бал
лиш сам король .
І хто ти хлопче -
негр русський , чи українець
все одно.
Чому ж ти йдеш
у цю атаку?
І за чиї то «Інтереси»
Батьки твої сивіють враз?
О, вражі діти ви мосьпани!
ось Грозний вам і Пакистан!
Могили скрізь зацвіли рясно
і сльози капають рясні.
Чому ж ти хлопче
йдеш в атаку?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295829
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.11.2011
автор: Daos