Судомно ковтаю повітря
І, ніби, висохло море
Та так, наче, в серці вістря
Та ні, не сталося горя
Не сталось безбожної кари
Немає в житті в мене втрати
Лиш в серці не вистачить жару,
Щоб душу далі зігрівати
У мені, наче, щось зламалось
І, наче, забрали руку
Ось так ось, Воно обірвалось
Так раптом, без жодного звуку.
Воно, те що билось в грудях,
Раптом збилося з свого ритму
А я досі Щось шукаю в людях,
Це наче кадр з невідомого фільму
Невже справді зникло повітря?
Невже й справді висохло море?
Невже справді в серці вістря
То що, навіть зрушились гори?
А може, лиш просто потрібно
Повірити в "втрачене" щастя
І впросто вхопитись востаннє
І не відпустити... А раптом вдасться? :)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295998
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2011
автор: Hellen Black