— Чом плачеш ти, Осине,
У гливім тумані безмеж?
Вітри все розтріпують космами.
— Сумуєш? Журуєш? — Я теж.
Тривогами ранніми — краплі дощу.
У сутінках сни — незбагненні.
Се жало стальне кують палашу
Морозища «Завтра» зачванні.
— Ти плачеш?
— Я плачу…
Промерзям безпуттяних днів…
А вітер кугиче незрячий
В яскині хова кобзарів.
— Ти плачеш?
— Я плачу…
А Сівер спиває сльозу —
Гордує краплину двозначну
В з’яровано-штивну гамзу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296018
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.11.2011
автор: *SELENA*