То все – надія, суєта́, марно́та…
Не зачіпайте болісно тих струн!
Бо стану ждати малозна́чно до́ти,
Аж поки цвях не вп’ється в душу трун!
Аж поки вітер псалм не заголосить –
Розі́б’є шибку вашого чола…
Не обнадіюйте!!! Ніхто ж не просить!
Ви ж завтра не згадаєте: була
Вона чи ні – весною між куплетів!..
Між інших тисяч – невловима тінь…
Не хочу ждати небули́х памфле́тів
І дертись ві́дчаєм до голих стін!..
(26.11.11)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296024
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2011
автор: Леся Геник