…

Хлопче,  ти  на  сей  раз  помиливсь  у  виборі:
Я  не  ванільна  лялька  і  не  хитаю  голівкою  в  такт  до  твоїх  прозрінь
Зрізала  феньки  з  зап’ястя,  в  серденьку  знов  гармидер  і…
Ще  почала  палити  та  не  влізаю  в  парі…

Рідше  малюю  трьокрапки,  часто  «на  автоматі»,
Не  зазираю  в  очі,  звикла  до  порожнеч…
Вчуся  «себе  ліпити»,  мушу  «себе  тримати»…
Тільки  чому  ж  наші  тіні  гострі,  як  меч?

Тільки  чому  ж  наші  істини  захлинулися?
Від  безголосся  холодно  нашим  снам…
Містові  привокзально,  заліхтарИлись  вулиці…
Все,  про  що  я  змовчала,  ти  уже  знаєш…  сам.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296267
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.11.2011
автор: Ляля Бо