***
Мете́… Так цілує в розпа́рені що́ки!
Так до талії тя́гне руками…
То вже чує той гул… «обере́жливі» кроки?
Як зима витина́є в «тата́мі»…
Відлуння над го́рами... тінь – пелено́ю…
Наіндю́чене небо негоди…
…Потанцюй наостанок осінньо зі мною –
Вознеси до плечей нагоро́ди!
(21.11.11)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296288
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.11.2011
автор: Леся Геник