Завтра буде завтра, а сьогодні – вчора.
Пролетіло літо швидкокрилим птахом.
І чиясь уява, небезпечно хвора
Покидає тіло, їде разом з дахом.
Бо прийшло майбутнє. І підстав немає
Згадувати знову безпритульні ночі,
Промовчати ще раз: «Вибач, не кохаю»,
У яскравих зорях впізнавати очі…
Так, ніщо не вічне. Саботажувати?
У собі відкрити дикуна чи мавра?
Ні. Собі за хвилю до кінця розплати
Мовити «Добраніч!». Завтра буде завтра.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296289
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.11.2011
автор: SinusoЇda