***Холодіє серце та стигне мова***
Холодіє серце та стигне мова
і не бачать люди вже світла,
та й не чують живого слова.
Загубилась раптом Віра,
та й Любов мов та голубиця,
живе в клітці цього світу,
та й на волю прагне горлиця.
І холодні душі
ніхто вже не зігріє.
Тільки я лише мушу
нести свій хрест сумління.
Як вмирав й страждав Місія
на хресті від болю,
А чи жива ще в нас надія
на кращу долю.
Простягну я в гору руки,
- Боже мій триликий,
прийняв тяжкі муки
Ти за нас великі.
Час минає швидко,
він мов суд останній,
пам’ятаємо рідко
ми його повчання.
В нас любов не щира
віра фанатична,
бідна та холодна,
як вода кринична.
Жито оксамитне
і небо дай надію,
Нагодуй нас рідне
тим, що Бог посіє.
На Весні в милій Країні
гай зазеленіє,
хай чикають мої рідні,
та й кохана мріє.
Нехай в нас слово Боже оживає,
-“ У любові спасіння ”.
Хай народ мій засіває
землю, лише добрим насінням.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296307
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.11.2011
автор: CONSTANTINOPOLIS