У небі – хмари,
Що розсіюють стожари.
Летять химери
Хаотично. У партері
Ще хтось один залишився сидіти,
Закутаний у хутро мрій.
Чи холодно йому?
Аякже, сонце у зеніті.
Свій
Хосен, мабуть, він втратив предавно.
І все одно
Йому
Хотілося б летіти,
Як химерні сни,
Хотіти
Того, чого й вони:
Простору для думок
Й характеру. Все ж, прохолодно
Не стане вже ніколи.
Долі,
Сплетені хаотично із ниток
І мрій, химери
Всі, які тільки завгодно,
Летять під небом.
11.07.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296328
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.11.2011
автор: Анастасія Витрикуш