Тяжко сумна душа моя аж до смерти.
Марка 14:34-36
Життя веде постійно до одного
І скільки б ти на світі не робив,
Дорога стелиться Туди угору,
А там й до низу є стрімкий обрив.
Усе ж кінчається. Не маємо повтору,
Не маєм права ми на помилки,
Потрібно грамотно долати гори,
Та обережно оминати всі голки.
Потрібно йти потроху до прозріння,
Просити Бога правильних стежок,
Робити добрі справи аж до тління -
Тоді прийдем на Райський поріжок.
27.11.2011 року Львів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296377
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.11.2011
автор: hronik