Моє серце шалено плаче.
Гарячий чай-байдуже стине серед ночі.
Тримаю поруч фото,як нездійснену мрію.
Спогади бояться висоти,а може сонця, чи мене?!!
Прикро...мій смак життя - це непотрібне фото...
Зима вже зачинила двері...мною..
я тану від спеки...можливо від тебе!
Розірвані хвилини зі смаком бергамоту,
шукають притулку повз сірих вулиць міста.
Крокую з ними-минаю почуття брутально...
натомість дощ шмагає душу дротом...
сльоза покійна усміхнулась - Боляче...
-мабуть я ще жива ...
смерть так близько...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296397
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.11.2011
автор: Марина Василюк