Снігом бавиться пізня осінь,
снами дражниться ніч в авто.
Я воліла б сказати «досить»,
а натомість іду під сто.
Я додому. Даруй, що пізно
повертаю з важких доріг.
Вибачай, що не до, а після
втеч у безвість. А ти беріг
і листи, і книжки, і дати,
і неглянець моїх світлин.
Що я можу тобі сказати?
Дочекайся… У нас є син.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296458
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 28.11.2011
автор: Софія Кримовська