У моїй кімнаті стало холодніше.
Закриваю вікна, бо набрид вже світ.
Сміх усе тихіше, сум все голосніше.
Мертвий погляд в стелю залишив мій слід.
У моїй кімнаті стає все темніше.
Наступає вечір і приходить біль,
Точить свої леза як можна гостріше,
Потім на всі рани розсипає сіль.
Я руками часто закриваю очі
Шукаючи маску для свого лиця,
І не розумію де усі охочі,
Що казали будуть зі мною до кінця.
У моїй кімнаті стає все пустіше.
Хотілось кричати від власних думок.
Життя нас повчає і робить сильніше,
Та це вже занадто болючий урок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296550
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.11.2011
автор: Романова