Я довго думав, як почати
На вулиці стою в одних штанах
Година третя, я не можу спати
Чом не прийдеш до мене в снах.
Доверху очі й нумо так стояти,
Читаю твоє ім'я на зірках
Але ні бачити тебе, ні споглядати
Чом не прийдеш до мене в снах.
Я хтивий йолоп, раб свойого его?
Я мертвий стогін, я загробний плач?
Я просто думав і дививсь на небо.
Так пізно... я потурбував? - пробач.
Так пізно - це все спеціально
Забувсь давно ясний і теплий день.
Так пізно - це вже нереально:
Думки злипаються і голова, як пень
Для чого лірика і слів так забагато -
Це сіль у пересоленім борщі
Щось зміниться - розкаюся я раптом
Це у рані сіль в моїй душі.
Я не прошу любові ані допомоги
Я навіть так скажу: не треба це(ще б пак)
На щастя, є зірки, що похололи,
а сни і мрії потерпіли kрах.
Вже спати хочу ці думки марудні
Життя в реальності - це краще ніж у сні.
Заяскравіють сірі будні.
А вже ж приснись хоч раз мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296570
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.11.2011
автор: Jonny Evilko