У річці Рось не мов подохла риба
В селі Синява і воли вже не ревли,
А діти у батьків просили хліба
Їх теплими ще в землю загребли.
Вожді кремлівські й «Косіори» кляті
Давились м’ясом, хлібом і ікрою
А у селах в українській хаті
Люди мерли з голоду юрбою.
В селі весною розквітають квіти
Мов діточки померлі ті малі,
Воли везуть людей а з ними діти
В хати порожні з іншої землі.
Не розумію я оту потвору
У Раді, що кричить на цілий світ,
Що не було у нас голодомору
То був голодомор і геноцид.
Ш.В.С.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296578
Рубрика: Сатира
дата надходження 28.11.2011
автор: Степанич