Песик помер у чоловіка.
Вірний друг був - що й казати,
Його господар – горемика
Поніс до церкви відспівати.
Звернувся у храмі до отця,
Став сльозьми його благати,
Щоб піп той песика – мерця
Зміг у церкві відспівати.
Знай, заблукавша ти вівця,
Піп став збуджено кричати.
Людей, хрещених до отця,
У храмі можу відспівати.
О,чоловіче ти нікчемний,
З анафемою з церкви йди!
Святий отець благословенний,
Скажіть,куди ж мені піти?
Через дорогу процвітає
Церковний є кооператив.
Там піп і чорта відспіває,
Якби ти гроші заплатив.
А чоловік святого просить:
Ви не могли б мені сказати,
Чи тисячі їм гривень досить
Мого собачку відспівати?
Я бачу, чоловік ви вчений.
Гріха на душу ледь не взяв.
Що ваший песичок хрещений,
Чому ж ти зразу не сказав?
Ш.В.С. 12.2007р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296579
Рубрика: Сатира
дата надходження 28.11.2011
автор: Степанич