...коли наш світ залишеться без такого звичного "завтра"
відчуття повноцінної свободи застрягне з повітрям у горлі
і замість легень у тебе виросте луска та зябра...
знаєш
є час коли насправді навіть десять тузів у колоді
невирішують нічого...
ніч - одна єдина найправдивіша правда...
-*-
ось і сніг...такий же помнутий як твої сни
нас розділяє столик у затишній кав"ярні
і рівно половина зими
холодні плити тротуарні
та випадкові блок пости...
це співвідношення дат та імен кровотоком пульсує по тілу
легка ейфорія від ранкового тремтіння вій
знаєш я уже вкотре проживаю життя під прицілом
і згортаю списані аркуші у масивний сувій
хоча коли я нематиму чого сказати
коли стану звичайною пересічною жінкою
і мій чоловік скує мені золоті грати
вірш пектиме в серці гірчинкою
ми приречені завжди тільки одне вибирати...
і рідні стіни часто утворюють ненависні порожні квадрати
ми приречені рано чи пізно "когось" у собі тримати...
а зараз так тихо що кров витікає носом
гори книг фоторгафій та музика
герої Ремарка що запивають життя міцним кальвадосом...
і твоє постійне небажання стати лузером...
між нами з часом виростуть кілометри спокою
я знайду тебе так як знаходила кожен свій день
і більше не буде слів не буде докорів
тільки трактати одкровень
про те як ми чекали один одного
як проводили між світом і собою паралель
і я дякуватиму тобі за те
що із лона мого вийде нове життя
яке насправді важливіше
за наші...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296602
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.11.2011
автор: Poetka