Плід покаяння і величний, й незліченний.
Бо Покаяння – запорука райських благ,
Небесних і земних шляхів крізь терни
Короткий, а чи довгий ти долаєш шлях.
Де грішника чекатиме страждання,
Покута, сльози, покарання за гріхи…,
Там праведник купається смиренно
У благодаті Божій, що породжує віки.
Бо нагорода щира на землі і в небі
Від Бога нам за хрест такий важкий,
Якого не цуратимешся нести,
Не впавши духом стрімко вниз.
У Покаянні радість й дійсна сила
Душі і тілу, що сплелись в тобі,
Реальний спокій і нове спасіння
На Богом, мабуть, кинутій землі.
Це Царство Боже, що в людині,
Яка приносить щире каяття,
Вже тут з Всевишнім поєднавшись,
Не погубити щоб земне життя…
Плід покаяння – це вінець чесноти,
Саме блаженство, що лікує нас…
Чесноти ж переповнять серце,
Що їх Господь для нас припас.
Тому що гріх – це пристрастей страждання,
Що через них Диявол мучить нас, –
Зневіра, гнів і блуд, й блюзнірство –
Для християн важкий скорботи час…
Плід покаяння від гріхів очистить,
Диявольський здолає смертоносний вплив…
І шлях до змін і прагнень нам відкриє
Буттям із Богом душу увінчає він…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296706
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.11.2011
автор: Lilafea