Розтанути б у дощовій імлі…
Сліди лишаю на осіннім листі.
Гублюсь у натовпі, у божевіллі міста,
І зимно так від крижаних облич.
Я божеволію, але душа не вільна,
Кохання ще болить в мені, болить,
Не віддощило ще, не скам’яніло
Розбите серце. Плаче, голосить.
Я божеволію…Серед нічної тиші
Ловлю відлуння голосу твого.
Та тільки дощ шепоче тихо-тихо:
Забудь, забудь, забудь, забудь його.
Я божеволію…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296753
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2011
автор: осінній вітер