До потяга лишається хвилина,
А час-грабіжник смикає у даль.
Монетку-душу знов на шпали кину,
Щоб повернутися на цей вокзал.
Присипав сніг скуйовджене волосся,
Жене вагон перед собою дим.
Платформа та, чомусь мені здалося,
Найгірший ворог парам молодим.
Дві рейки - ніби паралельні долі.
Життя поклало колію як слід.
І ці хвилини радісного болю
Поділять відлік наш на «до» і «від».
Такі жорстокі відстаней закони.
Мені ти скажеш болісно: «Іди…»
Бо для розлук хтось вигадав перони,
Для зустрічей ж потрібні поїзди…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296802
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.11.2011
автор: SinusoЇda