ТРУТНІ

Працювала  Мурашина,
Працювала,  як  машина.
День  при  дні  весело,  жваво
Та  стало  Джмілю  цікаво:
“Як  то  просто  працювати?
Треба  процес  направляти
В  русло  правильне,  надійне...”
Й  керівництво  професійне  
Над  Мурахою  здійснив,
Фірму  “Трутні  “  він  створив.

А  щоб  краще  працювала,
Плани  нагора́  давала,  
Появився  бригадир  
Гнойовий  Жук,  -  і  у  мир
Мурашини  –  роботяги
Поповзли  тони  бумаги.
Плани  місячні,  квартальні,
Щотижневі,  персональні,
Звіт  щоденний  про  роботу...
Щоб  ослабити  гризоту
Бригадир  взяв  секретарку
Павучиху,  -  й  господарку
Паперову  передав,
Сам  процесом  керував.
В  поті  чола  Мурашина
І  надалі,  як  машина,
Все  працює  і  працює,
І    нові  завдання    чує.

Запросив  Джміль  звіти  но́ві,
Тому  на  такій  основі
Появився  асистент
Таракан,  -  який  в  момент
Почав  ремонт  кабінету,  
Те  що  обійшлись  в  монету
Комп’ютери,  столи  нові
І  прінтери  кольорові,
Це  в  рахунок  не  береться,
Це    все  іміджем  зоветься.
Новий  офіс,  BMWе  
Хто  рахує  там  лаве,
Головне  -  престиж  для  фірми!
А  якщо  завтра  із  Бірми
Хтось  приїде  на  науку?
То  тоді  лицем  в  багнюку
Вже  не  впадем,  -  все  о'кей  ...

Тільки  щось  робітник  цей
Задоволення  не  має,
Менше  вже  чомусь  співає?
Кляне  ті  щоденні  звіти,
Й  щоб  вогню  не  розгоріти
З  невдоволення    Мурахи,
Припинити  охи...,  ахи...,
То  створили  департамент,
Який  на  фірми  фундамент,
На  чолі  із  Саранчою
(  щоби  не  було  застою),
Поклав  пару  кабінетів
З  картинами  із  багетів
Дорогих,  шикарних
Картин  антикварних,
Щоби  веселіше
І  якось  жвавіше
Працювалось  Мурашині
Думають  в  крутій  машині,
Думають  на  фірмі
Всі  кадри  добірні.

Подивився  Джміль  на  дані,  
А  вони  чомусь  погані  :
“Вже  рентабельність  не  та,
Треба  звати  нам  Крота.
Діагностику  провести,
Щоби  лад  в  фірмі  навести  ”.
Три  місяці  Кріт  сидів,    
Смачно  пив  і  смачно  їв,
І  таки  нарив  -
Й  висновок  зробив:
«  Забагато  персоналу,  
Треба  з  вашого  загалу
Скоротити  одиницю»
Й  поклав  папку  на  полицю.

Джміль  подумав  і  сказав
(на  Мураху  око  мав):
«  Все  не  задоволена,  
Примха    ж  не  дозволена,
Грошей  все  їй  мало,  
А  кому  їх  стало  ?
Скоротити  в  першу  чергу!“
І  оголосив  перерву.

 Мораль  байки  є  такою,  
 Подумаймо  головою
 Чи  тих  Трутнів  відігнати,
 Чи  їх  дальше  годувати  ?!
                                                                                                                                                           
   29.11.2011  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296810
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2011
автор: Олекса Терен