? ? ?

Історія  -  вторинна  "чудь"  марна,
відстій  даремної  й  дармової  роботи:
напнулась  линва  з  рук  -  в  глиби,  як  струна,
та  не  сягнуть  основ  потоплих  лоту.
Грабую  рій,  свячу  на  свічку  віск:
такі  ж  напнулись  линви  з  рук  -  угору...
Ще  од  Небес  чекаю  мудру  вість
когортам,  що  й  не  відали  кагору.
Бджолиний  труд  заливши  у  опоки
тих  сопілок,  що  зниділи  на  "дудки",
ще  мню  свою  осяяти  епоху.
Хриплю  до  Бога:  "Тетеньки  я!  Тутки!"
Мені  давно  не  вистача  вже  нот.
Вже  лобом  я  у  небокрай  уперся.
Але  ще  гріє  пам'ять  про  жінок...
точніш  про  жінку(!),  яку  спив  уперше.
Тепер-то  знаю,  що  і  суть  -  сміття!
Тепер-то  вірю  лише  в  сумніви  та  болі.
Це  "вільне  плавання"  -  натхненний  сенс  буття?
Що  ж,  тоді:  "Слава  плаванню  і  волі!"

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296902
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2011
автор: Олег Гончаренко