Я не збагну, для мене хто ти,
Навіщо муками ковтаєш,
Моє життя, що наче попіл,
Навколо себе розкидаєш..?
Розвій мене по всьому світу,
Нехай весь біль згорить на сонці,
Чи може дощ його розмиє,
Щоб він пропав в чужій сторонці.
Чому не даш мені спокою,
Ти вже ніхто, та все ж кохаю,
Я можу все, та розлюбити,
Напевно сили я не маю.
Та все ж щасливим бути хочу,
Я віднайду у собі віру,
Я буду битися до безтями,
Щоби змінити долю сіру...
У кожного з нас є захисна оболонка і ми віримо, що пробити її не можливо. Та все ж ми слабкі в своїй силі і думаємо що можимо все, але є речі, які до болю, заставляють ламатись, коритись і знову боротись. Саме боротьба за себе, за своє щастя і є мотивацією нашого життя. Я веду до того, що не потрібно боятись бути слабким, просто потрібно боротись...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296960
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2011
автор: Чорний Кіт