Терпи, терпи - терпець тебе шліфує...
В. Стус
Терплю, терплю... А перемеле час
останній пуд терпцю - і я повстану.
Хай приміряє зі свого плеча
мені жура смиренності сутану -
падіння часто має ту ж ціну,
що й вибух парашута за плечима -
щоб ухопити нитку рятівну,
потрібен чин, а деколи - причина.
Пагінчик виноградної лози
живе в ковтку солодкого кагору,
та тільки із солоної сльози
розпочинає свій політ угору.
Терпець мене шліфує, мов терпуг,
гризе рубців нашарування хворе...
А часом сам, немов сторалий плуг,
для зерен безнадії серце оре...
квітень, 2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296977
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2011
автор: Ярослав Петришин