Забута...й лишень маріонетка,
В твоїх руках я іграшка була.
Жага й ненависті абетка,
Це лише тінь моя й твоя блука.
Спитай "Це ти?" -а я скажу "Напевно",
І лиш склепінням байдуже пройду.
Я ж помираю мабуть не даремно,
І десь далеко ангелом лечу...
Так,як колись ти сильно нудив світом,
І стільки ж днів я плакала в імлі.
Так і сьогодні білим бузиновим цвітом,
Я хочу в небо,і відриваюсь від землі.
Лишімось,як колись,казав ти недоречно,
А вкрав мене у тебе сизий вечір...
Ти все казав собі лиш заперечно,
І обіймав не щиро так за плечі.
Спитай "Одна?" - і я скажу "Що да",
Ще ж не зустріла я ні ворога,чи друга.
Тремтить...й від ран болить моя душа,
Я лише вдячна Богу,що в мене є подруга.
Скажи "Не йди..." - а я шепчу "Навіщо?",
Це справді ти,чи це мені здається?
А в серці рана,вітер тихо свище...
Кохання чаша навіки ж розіб'ється.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296985
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2011
автор: Колос надії