Настінний камінь, колір та рельєф,
А поміж ним – провалля сіре.
Стіну хтось бачить, хтось таємний шифр.
В уяві треба мати міру.
В надіях своїх межу теж пізнай,
А то, в ілюзій пастку втрапиш,
Реальний світ – у голові, прощай,
І вірний пес не дасть вже лапи.
Ти бачиш зором розуму свого
Стіну, і горизонт, і небо.
Вони хай заздрять, буде їм «Ого!»,
Така стіна життя, так треба…
30.11. 15.25.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297035
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2011
автор: Ярослав Дорожний