Щоб вам сподобатись,
піду на компроміс,
скажу, що ви
такий талановитий!
І крикну “браво”,
й попрошу на “біс”,
і кину вам до ніг
уявні квіти…
(Бо пані Самотність, стара лесбіянка,
Вже пестить замерзлі суглоби до ранку…)
Щоб вас украсти -
йтиму на шантаж:
мовляв, без ваших
“опусів” сконаю…
І покажу, що я –
ваш вірний паж,
й на вашу глупоту
не нарікаю!
(…Тим часом Самотність, стара лесбіянка,
Пустує в постелі до самого ранку…)
Усе зроблю, щоб досягти мети.
Та крикну “стоп!” -
за крок до результату…
А раптом з вами…
далі довго йти?!
То ж можна, й справді,
від брехні сконати!
(Нехай вже Самотність, стара лесбіянка,
поніжить засніжені ноги до ранку!)
2.11.1998.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297044
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2011
автор: Лариса Омельченко