"…Забий. Воно того не варте,
Хоча здається дуже цінним.
Ти втратиш, стоячи на варті,
Час, що спливе, як з пива піна.
Невже не бачиш, то – химера,
Лишень порожня оболонка!
Забий, кажу тобі іще раз,
І кинь пусте у ополонку…"
Олександр Зубрій Забий
Набий мордяку, Петре, Капітону,
Бо вже немає від сусіда спасу!
Я тільки бідолашна вийду з дому,
Він тут як тут, немов котяра ласий.
Таке мені виспівує, що годі
Тобі, Петрусю, і переказати...
А вчора зранку, при усім народі,
Почав свої він руки розпускати!
Рятуй сімейний спокій, чоловіче,
Бо я, ти знаєш, в тебе — не залізна.
Тримаюся, та опір же не вічний...
Побий його, аби не було пізно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297058
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2011
автор: Патара