Залюль мене, залель, заколиши
і залюби як люблять раз на вічність.
Цілунком спопели страхи і відчай.
Не зволікай, не бійся, ну, мерщій…
І плач в мені неясністю надій
і подихом, і шепотом, і словом.
І не ставайся ранком аж до скону…
Залюль мене, залель мене… і дій….
Софія Кримовська Залюль
Доки люляв, доки леляв
Сон йому повіки склеїв.
Може б і дієвий був,
Та те ДІЙ! уже не чув.
2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297060
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2011
автор: Патара