Без п’ятнадцяти вісім
І я не знаю що робити
Підкурюю чергову цигарку
Ставлю чайник на плиту розігріту
Думки розносяться по всій кімнаті
В навушниках грає як завжди стігмата
Дивлюсь серіали читаю книги
Дивлюсь в новинах на брехливих політиків
Зима – не зима
Між мною і тобою стіна
Яка заполонила і перегородила
Мої почуття давно вже застигли
Взялися шкірою твердою наче залізо з бетоном
Що навіть пристрій не розіб’є із новітнім протоном
Не знищать ні віруси ні бактерії
Я помер в свої мріях , десь там біля мерії
Де хотів щось добитись
Хоч десь засвітитись
Але якось не вийшло
Дійшло
Закипів чайник
Восьма година
Нікуди не йду
Мабуть моя провина
Докурю цигарку доп’ю каву
Уб’юся горем половлю думки із нікотином
День пройде буде щось завтра
Дочекатись …
Завтра це завтра …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297238
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.12.2011
автор: Віктор Непомнящий