Наллю у склянку…

Наллю  у  склянку  я  свою  вина,
Воно  сльзою    гратиме  на  сонці,
коли  до  мене  не  прийде  весна
і  смуток  заглядатиме  в  віконці.

Я  з  тою  склянкою  на  самоті,
ні,  буде  ще  моя  собака  Джина,
завиємо  у  тузі  й  темноті,
що  доля  наша  вирва  є  полинна.

Не  наша  буде  з  Джиною  вина,
що  теї  ночі  не  змогли  ми  спати,
своєю  самотиною  сповна
сплатила  дань  за  волю  і  розтрати.

Я  вип*ю  долю  цю  свою  до  дна,
наповню  склянку  тугою  живою,
снігом  летить  хай  в  коси  сивина,
зусрінеш,  Джина,  Новий  рік  зі  мною?

Наллєм  у  склянку  доброго  вина,
щоб  хоч  на  мить  розстатися  з  журбою,
надіючись,  що  все  ж  прийде  весна
і  ми  повиєм,  Джина,  ще  з  тобою




́

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297317
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.12.2011
автор: Ольга Сільчук