Посиплеш попелом пам'яті про мене
ти свою голівоньку вітряную
та й забудеш, годі, вмившись з криниці
отого буття, що навколо...
Та відкриєш ще комусь назустріч
очі й серце, бо життя вирує,
бо жадає серце пломеніти.
Та нехай поезії краплина,
що зосталася таки від мене
у життя невидимій криниці -
най вона тобі тихенько змочить
звітрені твої вуста заспраглі,
най вона привабливою буде,
щоб вогонь в грудях горів довіку,
та й нехай це буде, скільки треба...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297319
Рубрика: Верлібр
дата надходження 02.12.2011
автор: Konst