Я зрозуміла істину життя...
Можливо вчора я ще помирала.
Лунало щире,й вічне каяття,
Бо ще ніколи вірно не кохала.
Сьогодні знаю,все уже іначе,
Вчорашній біль відлуням полетів.
Забута зрада нудно чомусь плаче,
Перейду край я вічних почутів...
Його зустріла,наче порятунок,
Його обійми й погляд золотий.
Для мене ти немовби подарунок,
Як добре,що тепер він тільки мій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297407
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.12.2011
автор: Колос надії