***
Він тарато́рив, поучав так впевнено!
І вперто ти́кав на сторінку пальцем…
Де мислі танцювали зва́бно сальсу,
(А, може, запальну земну́ лезгінку?)
З партнером вченості палким в обнімку…
І всі абзаци в прірву зовсім скре́нено…
А він вже злився і втрачав терпцю́ листок…
Вона ж дивилась очками невинно,
Звабливо і такими сино-сино...!
І він – за спину руки - геть у́тікав
В куток той, в тінь… і вже так себе картав!
Що… все ж проплачено йому за цей урок…
(27.11.11)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297413
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.12.2011
автор: Леся Геник