Божевілля металось з кутка в куток
непотрібного тіла, чужої кімнати.
Зашкварчавши, недопалок з крихких думок
по свідомості димом почав гарцювати.
Запальничку із пристрастю хтось залишив –
тріскотіла кімната, палало тіло.
Й на роялі несказаних почуттів
кострубато й невміло душа гриміла.
Пересохлі уста шукали оазис
чи хоча би міраж учорашнього літа.
Поки в тіло врізавсь 41-й градус
у кімнаті мороз малював графіті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297414
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.12.2011
автор: Настя Рошка