...Вполюй уже. Ну скільки ще мені
на тебе полювати з макогоном?
Сини повиростали, навіть доня
ще дві весни – і теж на виданні...
Софія Кримовська Набоїв мало?
Живемо ми з тобою стільки літ,
А ти так і не звик до макогону.
Жаха тебе його стрімкий політ,
І по спині масаж ляка до скону.
Та не жахайся, любий, ми ж рідня,
Чому лице скривилося від жаху?..
Я процедури ці роблю щодня,
У тонусі щоб був, мій бідолахо.
От, пам’ятаєш, місяць провела
На дачі — я там нерви лікувала…
То хоч весь курс тоді не добула,
Приїхала і... ледь тебе впізнала!
І натяку нема в очах на страх,
Вже плечі розпрямилися неначе…
Ефект від процедур зійшов на прах,
А макогін давно по то́бі плаче!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297740
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2011
автор: Патара