ПОВСТАНЬ НАРОДЕ МІЙ!
Ще не вмерли України
Ні свобода, ні рідна мова.
Ще пам’ятають її сини
Шевченківське слово.
Ще жива у наших душах
Козацька Слава і Воля.
Чому страждати тоді мушу?
Така мабуть доля.
Повстань!
Устань з колін народе мій!
Ні, ще не вмерла ненька Україна.
Не відверне ця влада лиходій,
мене від тебе, - Мати любить сина.
Повстань на боротьбу народе мій!
Не вже ж ви кращій долі не бажали?
Чому живемо досі без надій,
Чому ми люди духом занепали?
Брехні і розбрату скажімо разом ні.
На Схід і Захід покидьки нас ділять.
Одна мета на всіх у ці останні дні
Гуртуймось браття, доки, ще в нас вірять.
Повстань народе сильний, не корись
ні злому, а ні трішечки свободи
прошу тебе, блага, не поступись
і не підписуй з злодієм угоди.
Повстаньте люди, досить з нас рабів!
Чи пращури даремно кров пролляли?
Щоб на своїй землі ти вільно жив, любив,
І щоб тобі за це не докоряли.
Устань з колін, і будь готов до змін!
Чому зневірились, чому засумували.
Хай справедливий заклекоче грім.
Порвіть, нарешті, тяжкі ці кайдани.
Повстаньте люди, села і міста,
І вийдіть страйкувати на майдани!
Розп’яли й зрадили нас, як і тоді Хреста,
Болять і кровоточать наші рани.
Повстань Україна! Хай нам засяє світ.
І ще є час зминіть на краще долю.
Хай зігріває Сонечко наш рід,
Ой будьмо браття, з нами Божа воля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297844
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.12.2011
автор: CONSTANTINOPOLIS