Ahasuerus

28  декабря  2010,  18:24
Госпожа  

це  ти,  Ярослав?


28  декабря  2010,  18:30
Ahasuerus

Чому  я  маю  бути  Ярославом?


29  декабря  2010,  08:09
Госпожа

вибач,  якщо  тебе  в  чомусь  образила.


30  декабря  2010,  19:19
Анкета  удалена  

завтра  новий  рік.  а  я  самотня.  не  тому,  що  ніхто  не  хоче  мене.  а  тому,  що  я  НЕ  ХОЧУ  НІКОГО.
 

Мені  поштар  давно  листів  не  носить.  
Згорів  поштамт?  Скінчилися  листи?  
У  них  так  є  -  пергаменту  не  досить,  
або  сургуч  забули  підвезти.  

То  мало  симпатичного  чорнила,
то  писарі  у  них  перевелись  -
я  потерпів  би,  лиш  би  пояснили,  
що  все  невдовзі  буде,  як  колись.  

У  крайнім  разі,  можна  під  копірку  -  
"листами  щастя"  не  один  живе  -
було  б,  якщо  не  з  медом,  то  й  не  гірко,
як  самота  ухопить  за  живе.  

Я  теж  писав  би  ті  листи  небесні  -  
недавно  з  "Книги  мертвих"  почерпнув,  
що  за  подібне  всяк  по  смерті  скресне  
(два  -  у  одному  за  смішну  ціну!)  

По  тому  вже  не  ждав  би  листоноші  -  
тоді  уже  ілюзій  не  було  б,  
що  навіть  чорт,  за  душу  чи  за  гроші,  
мене  згадає,  написати  щоб.

Мене  вже  не  було  би  у  реєстрі,
стежки  до  мене  встигли  б  зарости  -
чужі  брати,  чужі  самотні  сестри
займали  б  черги  по  свої  листи.

Я  скриньку  вже  не  відчиняв  би  майже,
лиш  деколи  -  по  пам'яті  старій.
І  як  у  сні  тривожнім  знову  скаже
знайомий  голос:  "Я  прийшла  -  відкрий"  -

вже  б  не  повірив,  долу  не  помчався  -  
я  був  би  інший  навіть  уві  сні...
І  тільки  знов  -  у  просторі  і  часі  
відкрив  би  скриньки  двері  бляшані...

-

Там  був  би  лист.  
Без  марки,  без  адреси,  
без  підпису  і,  навіть,  без  числа.
Пожовклий  весь.  "Тобі.  Від  поетеси,
котра  твоєю  Панною  була.  

Ти  -  знов  живий,  до  сну  читаєш  Тору
і  смерті  просиш,  наче  Вічний  Жид.
По  стінах  пишеш:  "НІЧ  ХИТАЄ  ШТОРУ",
як  сумнів  їсть,  чому  вона  дрижить.  

Я  теж  самотня,  вже  давно  не  Панна,
та  й  не  поетка  -  (знаєш  тільки  ти),
пішла  сама,  вернулася  незвана
і  у  дорогу  знову  маю  йти.

Прохаю,  виглянь  -  хóчу  попрощаться,  
я  пам'ятаю  -  ти  мене  любив.
Якби  листки  були  "листами  щастя"  -  
була  б  і  я  щасливою.  Якби...  "

...Звичайний  лист,  весь  у  прожúлках,  звісно,  
та  знаю  -  ще  не  вижив  із  ума  -
він  -  не  мені,  не  прочиню  завіски  -
там  -  тільки  ніч,  завія  і  зима...

січень  2011

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298166
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.12.2011
автор: Ярослав Петришин