Безмежний холод сіє сум.
Ще не зима – та вже й не літо.
Десь розгубилися по світі
Слова про ніжність і красу.
Поснуло віття вздовж доріг,
Щераз обкрадене вітрами…
Дивись, снується поміж нами
Вже не тепло, хоча й не сніг.
І хоч весна війне прикрас
На віти і на сірі днини,
Та заросли навік стежини,
Які колись зєднали нас.
22.11.2011.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298274
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.12.2011
автор: тарпик