А іноді, знаєш, насниться мені,
Що море минулося, ми на дні.
Що берегом була лиш фата Моргана,
Що я знову пИшу, що нОшу катану.
Насниться світанок із мідних небес,
Що я розбиваю не свій мерседес.
Насниться, що падаю прямо під потяг,
Що вітер здіймає волосся у протяг.
Насниться, що люди – це риби у діжках.
І що я не можу більш встати із ліжка,
Тому мушу снити, постійно і вічно.
Насниться, що більше не маю обличчя.
Однак треба спати і в цьому є мінус,
Бо так часто сниться, що я не прокинусь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298337
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.12.2011
автор: Саша Кіткотенко