Вдивляюся... боюся пропустити
проміння сонця ув очах на мить,
і кожен погляд Твій, то пишноквіти,
і подив кожен росами тремтить...
В пустелі загартовую коріння -
стаю гнучкою або йду на злам.
І глибшає у пошуках прозріння:
в Тобі моя криниця Міріам*.
В переспівах води фортепіанних
душа зазеленіє як жасмин...
Я мрійниця? Але і в мріях п'яних -
медові згустки і рідкий полин.
* криниця Міріам в пустелі - символ духовного переродження. Вона земля і одночасно - джерело води, життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298545
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.12.2011
автор: Окрилена