Вдивляючись у зоряні долоні,
звіздар верховний пише гороскоп.
А під крилом небесних хіротоній -
Земля на нитці, наче гіроскоп -
описує божественну фіґуру,
хитається, мов маятник Фуко,
а в межичассі хитромудрий ґуру
рихтує долю чорним молотком.
І хай харизма в того хіроманта -
не допоможе - навіть не просім -
наворожити небо в діамантах,
а землю - без фуку- і хіросім.
Щоби були в героях геродоти,
але - не герострат і героїн,
щоби рої отруйної бридоти
не гнали нас із раю до руїн.
Бо щось таки наплутали планети
в панічній втечі від космічних пил -
коли поети - більше ніж поети,
а люди менші за небесний пил.
Та що мені хореї і хорали,
чи в бахромі охровій хорогви -
не хоронили б краще, не ховали
людей у протитанкові рови!
Ерстеди, фаренґейти і рентґени
не розривали б Землю в унісон,
а хробаки хвороботворних ґенів
не пожирали б тіло хромосом!
От, взяв би - й проторив дорогу долі
від наших неспокушених пра-пра
повз пагорби клонованої Доллі
із Прометея Нового ребра,
повз голокости і голодомори,
повз саркофаги і саркоми повз -
хай це мара - за Мармурове море
заради цього я б на пузі повз!..
...А він в полоні планетарних ліній,
спіралей, галактичних перехресть
вирізьблює на Дановім коліні,
неначе меч, пересторожний перст...
травень 2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298548
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.12.2011
автор: Ярослав Петришин