Мій співрозмовник - моя тиша,
Закута у глухі кайдани,
І де б не був на цій замлі,
Вона живе й міняє стани.
І не втекти і не сховатись,
Ця тишина стискає груди,
Мені б хоч щось прошепотіти,
Та все ж мовчу, як від простуди.
Не хочу бути я самотній,
Мені би так поговорити,
Скувала тіло вже самотність,
Немов би так я маю жити.
Та дай хоч шанс заговорити,
Я ж так багато не сказав,
Не встиг знайти я своє місце,
Й не ту в цім світі покохав.
Можливо жив я лиш собою,
Свої думки в приорітеті,
І по житті я грав героя,
В цій грі стою сам на паркеті.
Мій співрозмовник - моя тиша,
Пробачте люди я загрався,
Я хочу це в житті змінити,
Допоможіть, щоб шлях мій склався.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298656
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.12.2011
автор: Чорний Кіт