На виклик твій неначе хвиля,
Я нісся дном таким нерівним,
Кидав людей і бився в гори,
І розлітався берегом чарівним.
Неначе буря все ламав я,
Літав і падав, підіймався,
Я жив, любив і навіть вірив,
Та біля тебе все ж зламався.
Зламала ти моє терпіння,
Пропало сильне почуття,
Для тебе жив неначе воїн,
Що сам віддав своє життя.
Та ні про що я не жалкую,
Хоча й заділа сильним жалом,
Тепер багамо зрозумів я,
Та більш не буду "покривалом".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298660
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.12.2011
автор: Чорний Кіт