Мені казку нашіптував вітер,
що у горах так довго блукав,
де ялиці у шалі сповиті,
пустотливо їх віти гойдав.
Смирні гори в снігах срібнотканних
Підпирають небесну блакить,
Наче в’язні закуті в кайдани,
що чекають заквітчану мить.
Вітер в мандрах блукав по долинах,
Валунами із снігу жбурляв,
Макоцвітну гойдав горобину,
Заметіллю у піжмурки грав.
Обсипав кришталеві мережки,
У литаври вдаряв льодяні,
Дарував всім смерекам сережки,
Шепотів їм пісні крижані.
Мені казку нашіптував вітер,
Про гірську дивовижу п’янку,
І вершини туманом обвиті
Зачаровані й скуті в снігу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298847
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 09.12.2011
автор: Вікторія Гончарова