Золотими нитками
рушник
ткала нам
рукодільниця-осінь.
Скверик наш -
хоч в туманах вже зник -
гріє вогником-спогадом
досі.
Там за руки
блукали удвох
в зачарованім
ми надвечір'ї...
І дерева теплом
через мох
гріли нас, наче
птах через пір'я.
Та доріжки
вже скоро зима
знов застелить
хутром-килимами.
Скверик наче і є -
та нема.
А кохання - у вирій.
Не з нами...
2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298946
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2011
автор: She said: gray...