Рядки, рядки летять в нікуди...
Дороги, де не ходять люди...
Рядки, рядки, що ріжуть хвилі,
Думки, далекі, наче милі.
Їх не вловити, не пізнати,
А тих рядків – не прочитати.
Не прочитати. А для чого?
Писали їх для серця свого,
Писали просто ні про що
Чорнило, ручка і перо.
Про зниклі безвісті роки,
Людьми не стоптані стежки,
Про мрії, які так і не здійснились,
Про долі ті, що загубились.
Рядки, рядки і безліч слів,
І триста шістдесят п’ять днів.
Рядки, рядки у небуття.
Їх викинути на сміття...
11.11.2009р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299062
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.12.2011
автор: Анастасія Витрикуш