не так
все просто,
як здається – знаю:
попри завісу
мороку й жалю́ –
заприсягнуся
словом
і світанком
у всіх
семи моїх
одкритих вікнах…
зізна́юсь!
я тебе
люблю…
кохаю…
але любов моя –
не по́клик плоті,
а за́клик Ду́ху до єства́,
до сутності,
закладеної в глину
самим Творцем –
Людини.
моя любов –
не від хотіння тіла,
не рабство,
що шукає насолоди…
моя любов –
ве́тхозаві́тний
птах:
ширяє,
з паростком оливи,
над Во́дами,
кара́юче бурхливими.
моя любов
свідома
і прозрі́ла…
крила
...у до-земні́
часи –
колись,
ми,
як два промені,
зустрілись –
переплели́сь
і стало
Світ-ло!
так було?
ти!
вчини
дверцята клітки,
відпусти
душевні не́мощі –
обра́зи, заздрощі
і ревнощі,
страхи й зневіру,
розпач і тривоги,
барвисту машкару,
й личини ниці...
як гайвороння й кажани
гайнуть
в пітьму,
що наплодила їх,
вони –
такі дрібниці…
такі слабкі,
такі безсилі тіні,
тобою ба́вляться –
всміхнись їм щиро,
хай відійду́ть
і впокоря́ться
з миром…
Душі своєї
темінь освіти.
Проще́ним будь!
собі
і всім
живим і мертвим
все прости –
лети!
Летімо!
МИ!
зробимось
щасливими Людьми!
двома́
прозорими
густо зеленими
смарагдами,
дарами Янголів –
Землі́.
землею –
НЕ
роджени-ми…
Смарагди-Люди…
натхненно
милува́тись будем,
радіти
прозорі́ні й глибині
я у тобі,
а ти – в мені…
єдиним
хре́сним
по́рухом руки
ми
виправимо
давні помилки,
старі непро́щені
гріхи –
в тобі-мені
вони спахну́ть
в зеленому
духовному огні,
очистяться й розтануть,
наче сніг…
у Творчості
взає́мо-спогляда́ння
пізна́ємо
причини і основи,
осмислим таїну
Світобудо́ви,
Закони
Всесвіту…
красу і простоту́
кохання…
ося́гнем Істину
у першо́-початко́вім
Слові.
смарагди…
ми –
спадкоємці
Неба і Землі:
рука –
в руці…
за нами йтимуть
неодступно
на́глядці
обидва
Янголи-Храни́телі,
обидва
щедрі
наші
дароно́сці….
Богоподібні
вільні
і красиві Люди!
під захистом
смарагдовим
пребудем
удвох
до самого
назе́много кінця –
не ви́холонуть
душі і серця́
і,
не зазнавши зради,
смарагди
не потьмяніють,
НЕ
розтрі́снуться….
Повік.
у поєдна́нні
двох начал –
воскреснуть
і стануть,
з гідним правом до Вінця,
з благослове́ння
і за волею Творця,
земні й небесні –
Жінка й Чоловік.
…а янгольські дари́ –
то віщий знак,
що все це
буде
неодмінно
саме
ТАК
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299079
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.12.2011
автор: Валя Савелюк